Зображально-виражальні засоби мови дозволяють не тільки донести інформацію, а й яскраво, переконливо передати думки. Лексичні засоби виразності роблять російську мову емоційним і барвистим. Виразні стилістичні засоби застосовують, коли необхідно емоційний вплив на слухачів або читачів. Зробити презентацію себе, товару, фірми неможливо без використання спеціальних засобів мови.

Лексичні засоби виразності

Слово – основа образотворчої виразності мовлення. Багато слова часто використовують не тільки в прямому лексичному значенні. Характеристики тварин переносять на опис зовнішності або поведінки людини – незграбний як ведмідь, боягузливий як заєць. Полісемія (багатозначність) – вживання слова в різних значеннях.

Омоніми – група слів в російській мові, які мають однакове звучання, але при цьому несуть різне смислове навантаження, служать для створення в мові звукової гри.

Види омонімів:

• омографи – слова пишуться однаково, змінюють зміст залежно від поставленого наголоси (замок – замок);
• омофона – слова при написанні відрізняються однією або декількома буквами, але на слух сприймаються однаково (плід – пліт);
• омоформи – слова, які звучать однаково, але при цьому відносяться до різних частин мови (лечу в літаку – лечу нежить).

Каламбури – застосовують для надання мови гумористичного, сатиричного значення, добре зраджують сарказм. Вони засновані на звуковому схожості слів або їх багатозначності.

Синоніми – описують одне і те ж поняття з різних сторін, мають різне смислове навантаження і стилістичне забарвлення. Без синонімів неможливо побудувати яскраву й образну фразу, мова буде перенасичена тавтологією.

Види синонімів:

• повні – тотожні за змістом, вживаються в однакових ситуаціях;
• семантичні (смислові) – покликані надавати відтінок словами (бесіда-розмова);
• стилістичні – мають однакове значення, але при цьому відносяться до різних стилів мови (палець-перст);
• семантико-стилістичні – мають різний відтінок значення, відносяться до різних стилів мови (зробити – зварганити);
• контекстні (авторські) – вживають в ужитому контексті для більш яскравого і багатогранного опису людини або події.

Антоніми – слова мають протилежне лексичне значення, відносяться до однієї частини мови. Дозволяють створювати яскраві та експресивні фрази.

стежки

Стежки – слова в російській мові, які вживають в переносному сенсі. Вони надають мови і творів образність, виразність, покликані передавати емоції, яскраво відтворювати картину.

визначення тропів

стежки	визначення
алегорія	Алегоричним слова і вирази, які передають суть і основні ознаки конкретного образу. Часто використовують в байках.
гіпербола	Художнє перебільшення. Дозволяє яскраво описувати властивості, події, ознаки.
гротеск	Прийом використовують для сатиричного опису вад суспільства.
Іронія	Стежки, які покликані приховати істинний зміст виразу шляхом легкої насмішки.
литота	Протилежність гіперболи – властивості і якості предмета свідомо зменшені.
уособлення	Прийом, при якому неживих предметів приписують якості живих істот.
оксюморон	З’єднання в одному реченні непоєднуваних понять (мертві душі).
перифраза	Опис предмета. Людини, події без точного зазначення назви.
синекдоха	Опис цілого через частину. Образ людини відтворюють шляхом опису одягу, зовнішності.
порівняння	Відмінність від метафори – присутній і те, що порівнюють, і те, з чим порівнюють. У порівнянні часто присутні союзи – як, ніби.
епітет	Найчастіше образне визначення. Не завжди для епітетів використовують прикметники.

Метафора – приховане порівняння, вживання іменників і дієслів в переносному значенні. У ній завжди відсутній предмет порівняння, але є те, з чим порівнюють. Бувають короткі і розгорнуті метафори. Метафора спрямована на зовнішнє порівняння предметів або явищ.

Метонімія – приховане порівняння предметів за внутрішнім подібністю. Це відрізняє цей троп від метафори.

Синтаксичні засоби виразності

Стилістичні (риторичні) – фігуральний вислів покликані посилювати виразність мови і художніх творів.

Види стилістичних фігур

Назва синтаксичного побудови	опис
анафора	Використання однакових синтаксичних конструкцій на початку сусідніх пропозицій. Дозволяє логічно виділити частину тексту або пропозицію.
епіфора	Застосування однакових слів і виразів в кінці сусідніх пропозицій. Такі фігури мови надають тексту емоційність, дозволяють чітко передати інтонації.
паралелізм	Побудова сусідніх пропозицій в однаковій формі. Часто використовують для посилення риторичного вигуку або питання.
Еліпс	Свідоме виняток мається на увазі члена пропозиції. Робить мову більш живою.
градація	Кожне наступне слово в пропозицію підсилює значення попереднього.
інверсія	Розстановка слів у реченні не в прямому порядку. Прийом дозволяє посилити виразність мови. Надати фразі нове звучання.
замовчування	Свідома недомовленість в тексті. Покликане пробуджувати в читачеві глибокі почуття і думки.
риторичне звернення	Підкреслена звернення до людини або неживих предметів.
Риторичне питання	Питання, який не має на увазі відповіді, його завдання – привернути увагу читача або слухача.
риторичний вигук	Особливі фігуральний вислів для передачі експресії, напруженості мови. Роблять текст емоційним. Привертають увагу читача або слухача.
Полісиндетон	Багаторазове повторення однакових спілок для посилення виразності мовлення.
бессоюзіе	Навмисний пропуск спілок. Такий прийом надає промови динамічність.
антитеза	Різке протиставлення образів, понять. Прийом використовують для створення контрасту, він висловлює ставлення автора до описуваного події.

Стежки, фігури мови, стилістичні виразні засоби, фразеологічні висловлювання роблять мова переконливою і яскравою. Такі обороти незамінні в публічних виступах, передвиборних кампаніях, мітингах, презентаціях. У наукових публікаціях і офіційно-ділового мовлення подібні засоби недоречні – точність і переконливість в цих випадках важливіше емоцій.