Дитина – це маленька частинка нашого суспільства. Він живе і розвивається серед людей, а це значить, що він має потребу в спілкуванні з оточуючими. Товариська людина завжди впевнено почувається в компанії людей, незалежно від їх соціального статусу. З такою людиною завжди цікаво і комфортно, як правило, вони є «душею» будь-якої компанії. Для того щоб досягти таких результатів, дитина за період свого дошкільного дитинства, проходить через певні форми спілкування.

Спілкування з однолітками – важлива складова соціалізації

Стадії розвитку спілкування дітей з однолітками

При успішному розвитку малюка, кожна з нижчеперелічених форм спілкування формується на певному етапі дошкільного дитинства.

Від 2-х до 4-х років

1. Однією з перших форм спілкування з однолітками, яким опановує малюк, вважається ситуативно-особистісної, для неї характерний період з 1 до 6 місяців. При народженні у дитини відсутня потреба в спілкуванні. Але його розвиток не стоїть на місці. Через місяць, малюк починає реагувати на присутність дорослої людини. Він починає їх впізнавати і реагувати на їх появу. Первинне спілкування грунтується на гуління, лепет і першим нескладним словами.
2. Наступною формою спілкування, яку опановує дитина, носить емоційно-практичний характер.

Особливості спілкування дітей між собою

На другому – четвертому році життя, потрапляючи в дитячий колектив, малюк набуває свій перший досвід.

Йому подобається перебувати серед дітей, дитина відчуває підвищену увагу до них і проявляє інтерес до дій інших дошкільнят. До трьох років, показуючи свої досягнення, малюк намагається привернути увагу однолітків до себе, в надії на самовираження. Також, він з цікавістю бере участь в забавах і витівки інших дітей, підсилюючи веселощі від загальної гри.

Роль спілкування з однолітками – головні моменти

Діти до 4-х років

До 4 років для дітей велике значення має їх власна значимість в дитячому колективі.

У спілкуванні з однолітками вони дуже часто промовляють: «ти мій друг», «ти моя подруга». Якщо дитина, на подібну репліку, отримує позитивну відповідь від однолітка, то він посміхається, і навпаки, фраза «немає, я не твій друг» – може викликати у дитини протест або сльози. Подібна реакція говорить про те, що в сверстнике малюк здатний сприймати тільки ставлення до самого себе, для жодного значення не має настрій або дії свого товариша. У цьому віці одноліток служить для малюка дзеркальним відображенням самого себе.

Проблеми в спілкуванні проявляються з 4-х років

Діти 4-6-ти років

Наступною формою спілкування з однолітками вважається ситуативно-ділова.

Для неї характерний період з чотирьох до шести років. Якщо розвиток дитини відбувається в дошкільному закладі, то малюка більше привертає спілкування з однолітками, ніж з дорослими. До чотирьох років дитина впевнено володіє мовою і має невеликий досвід соціального життя, ці фактори сприяють розвитку рольової гри.

Від форм ігрової діяльності в поодинці, де дії з предметами були провідними, діти починають грати з однолітками в сюжетно-рольові ігри.

Перші друзі з’являються з 4-5 років

У колективних іграх формується соціально-комунікативний розвиток дошкільнят. Ігри в магазин, лікарню, зоопарк вчать дітей домовлятися, уникати конфліктних ситуацій, правильно вести себе в суспільстві. Взаємовідносини дошкільнят більше нагадують ділове співробітництво і є пріоритетними, а спілкування з дорослими є другорядними і більше схожі на консультації і поради.

Співпрацюючи з однолітками, відбувається і розвиток особистості дитини.

Для нього дуже важливо, щоб його визнавали і поважали в дитячому колективі. Дитина, будь-якими способами, намагається до себе привернути увагу товаришів. В їх міміці і поглядах він намагається знайти ознаки позитивного або негативного ставлення до своєї персони. В емоційній формі він вже може висловити образу чи дорікнути інших дошкільнят в недостатньому до себе уваги.

У цей період дітям властиво виявляти цікавість до дій своїх товаришів. Вони є їх невидимими спостерігачами. Діти уважно, з ознаками якоїсь ревнощів, стежать за діями дошкільнят – однолітків, піддаючи їх вчинки оцінці і критиці.

У разі якщо дорослими оцінка вчинку іншого товариша не збігається з поглядами дитини, то він може в одній з гострих форм відреагувати на неї.

Порушення в спілкуванні – які бувають у дошкільнят

У 4-5 років, в процесі спілкування з дорослими, діти цікавляться у них про деякі успіхи своїх товаришів, при цьому не забувають підкреслити на їх фоні і свої переваги, а про власні невдачі і промахи в бесіді намагаються не згадувати. У цьому віці позитивна оцінка дорослими вчинку однолітка може засмутити дитини, і навпаки, він радіє будь-яким його невдач.

До 5 років у дошкільнят змінюються відносини з однолітками. Товариш, в деякій формі, служить об’єктом постійного порівняння зі своїми вчинками.

Таким чином, дитина намагається протиставити себе зі своїм товаришем. На тлі порівняння з власними вміннями і навичками дитина вчиться давати оцінку своїм якостям. Це дозволяє йому почати дивитися на власні вчинки «очима товаришів», таким чином, в одній з форм спілкування з’являється змагальне і конкурентну початок.

Діти в 6 років повинні вміти спілкуватися з колективом

Старші дошкільнята 6-7 років

З 6-7 років спілкування дошкільнят з однолітками переходить на новий рівень і носить внеситуативно-особистісний характер. Серед форм і засобів спілкування переважають мовні навички. Хлопці багато часу приділяють спілкуванню. У дружбі спостерігаються стійкі виборчі переваги.

Серед перерахованих вище форм, внеситуативно-особистісне спілкування надає особливий вплив на розвиток особистості дошкільників. До 7 років, в процесі щоденного спілкування з дорослими, діти не тільки засвоюють певні норми поведінки, а й успішно намагаються застосовувати їх у повсякденному житті. Вони можуть відрізнити погані вчинки від хороших, тому намагаються діяти у відповідності із загальноприйнятими нормами поведінки. Дивлячись на себе «з боку» діти вміють свідомо керувати власною поведінкою.

Психологічні аспекти спілкування дітей з однолітками

Діти добре знайомі з деякими професіями дорослих людей (вихователя, продавця, лікаря), тому вміють підбирати відповідний стиль спілкування з дорослими людьми.

Роль дорослого у формуванні спілкування дітей з однолітками

Розвиток всіх форм спілкування дітей з однолітками можливо тільки під безпосереднім керівництвом дорослої людини. Дитина повинна послідовно пройти через всі його форми.

Але буває так, що дитина 4 років не вміє грати з однолітками, а в 5 років не в змозі підтримати елементарну бесіду.

Чи можна надолужити згаяне і навчити дитину спілкуватися з дорослими і однолітками?

Для цього існують спеціальні заняття і носять вони випереджальний характер. Що це означає? Доросла людина дає дитині такі зразки спілкування, з якими той ще не знайомий. Для цього необхідно досить добре навчитися спілкуватися самому. Основна проблема при організації таких занять полягає в тому, щоб не просто продемонструвати перед дитиною досконалу, поки недоступну для нього форму спілкування – пізнавальну або особистісну, а вміння вести за собою дитину, непомітно включаючи його в саме спілкування.

Сюжетні ігри – нехай до спілкування

Спираючись на досягнутий рівень спілкування, можна запропонувати дитині пограти в спільну гру, кількість учасників не повинно перевищувати 5-7 дітей.

Особливість гри полягає в тому, що дорослому відводиться роль і ведучого і учасника: він повинен стежити за правилами гри, давати оцінку діям дошкільнят при цьому бути, нарівні з іншими дітьми, таким же учасником гри. В процесі спільних дій у дітей є можливість орієнтуватися на гравця – партнера, і не ображатися в разі програшу. Спільно з іншими дітьми, вони відчувають радість, відчувають свою значущість у спільній грі. При проведенні таких занять сором’язливі або замкнуті діти починають відчувати себе невимушено, вільно і легко. Після спільних ігор з дорослими, такі діти перестають відчувати страх в спілкуванні і знаходяться у вільному обігу до дорослого з проханням або питанням. Таким чином, розвиток Внеситуативно спілкування з однолітками і дорослими повільними кроками просувається вперед.

У спільній грі діти розкріпачуються

рекомендації батькам

Кожна дитина індивідуальна. Є діти із заниженою самооцінкою, агресивні, сором’язливі, конфліктні і замкнуті – всі вони в тій чи іншій мірі можуть відчувати проблеми в спілкуванні. Ми пропонуємо познайомитися з простими іграми і вправами, спрямованими на корекцію деяких форм спілкування дошкільнят з однолітками.

Основи повноцінного спілкування закладаються в сім’ї

1. Вправа «Склади розповідь».

Запропонуйте дитині скласти невелику розповідь на тему: «Я люблю, коли …», «Коли я сердитий …», «Мене турбує …», «Коли мене ображають …», «Я боюся …». Дозвольте дитині скласти розгорнутий розповідь і в повній мірі викласти свої думки. Згодом, всі розповіді можна програти, але в головній ролі повинен бути сам оповідач. Спільно з дитиною можна продумати і знайти шляхи подолання деяких ситуацій.

2. Бесіда «Як стати самим собою».

У процесі бесіди потрібно обговорити і з’ясувати причини, що заважають дитині бути таким, яким він хоче. Подумати разом з дитиною, якими способами можна від них позбутися.

3. Вправа «Малюємо себе».

Вправа «Намалюй себе» допоможе дитині впоратися зі страхами

Запропонуйте дитині зобразити себе кольоровими олівцями зараз і в минулому. Після чого обговоріть деталі малюнка, знайдіть в них відмінності. Потрібно звернутися до дитини, що йому не подобається і подобається в собі. За допомогою цієї вправи дитина зможе усвідомити себе як індивідуум, поглянути на себе з різних сторін.

Ці прості ігри допоможуть посилити увагу дитини до самого себе, допоможуть побачити свої почуття і переживання, а також сприяють розвитку впевненості у власних силах.

Вони навчать дітей з розумінням ставитися до відмінностей між однолітками і побачити індивідуальні особливості кожної дитини.

Відео. Труднощі в спілкуванні з однолітками: що робити