Самостійність – це вміння будувати і управлятися своїм життям у відповідності зі своїми бажаннями і потребами, несучи за це відповідальність. Трохи надто для маленької дитини, чи не так?

Але в поняття дитячої самостійно не вкладається дослівне визначення. Тут скоріше мається на увазі відносна самостійність в його повсякденній діяльності. Так, коли ж настає етап в житті дитини, в якому він повинен почати проявляти свою самостійність?

Як правило, найчастіше батьки задаються цим питанням перед надходженням дитини в школу. Але чи не пізно? Не можна по чарівному клацання зробити його самостійним – це процес тривалого виховання. Потрібно починати займатися цим з самого раннього дитинства: заохочуючи його вміння тримати ложку, спроби є самому, його перші кроки. Вже на ранньому етапі є відмінна можливість закласти відмінний фундамент для самостійності дитини.

Зазвичай, батькам хотілося б вибіркову самостійність: де треба дитина самостійний, а де не треба – слухається батьків. Але це неможливо.

Як тільки у дитини з’являється більше свободи дій, від нього можна чекати не тільки приємних сюрпризів. Малюк тільки вчиться самостійності і відповідальності і, як і в будь-якому іншому навчальному процесі, без помилок не обійдеться.

Головні етапи формування самостійності

У житті підростаючого дитини можна виділити наступні основні етапи формування самостійності:

1. Криза 3-х років
2. Старший дошкільний вік
3. Підлітковий вік

Криза 3-х років. Складний етап в житті батьків, тому що відбувається формування і становлення особистості – дитина усвідомлює себе як самостійну одиницю зі своїми бажаннями і потребами. Небажання дитини миритися з проханнями батьків абсолютно нормальний етап у розвитку малюка. Якраз в цей час жага самостійності вперше гостро виявляє себе – це період ще часто називають «Я – сам». До кінця цього етапу самостійність вже стає відносно стійкою частиною особистості дитини.

Як навчити дитину бути самостійним

Старший дошкільний вік. У цьому віці у дитини вже вироблені основи самостійності. Дошкільнята, з можливою для них, відповідальністю підходять до того, що роблять і результатами їх праці. Більш розвинені діти краще і якісніше справляються з поставленими завданнями – вони менше потребують підказках і допомоги. Формування самостійності дітей у цій віковій групі відбувається за рахунок активної діяльності. Кожна діяльність має своє характерне вплив на розвиток різних граней самостійності.

Підлітковий вік. У цьому віці бажання самостійності набуває найбільш виразний характер. Підліток бажає автономії, віддаляється від батьків, вимагає незалежності. Це природою закладений етап формування незалежної самостійної одиниці. Підліток стає дорослою людиною, і емансипація є частиною найважливішого процесу в його житті. Кінця цього періоду за сприятливих умов виховання, самостійність формується остаточно.

Проблеми виховання самостійності

Головною проблемою на шляху до самостійності дітей, як не дивно, є самі батьки. Надмірна опіка, небажання дати малюкові зробити щось самому, боязнь надавати дитині свободу дій – це все сильно впливає на подальшу мотивацію вашого чада до самостійних вчинків. В результаті виросте дитина, яка не виявляє ніякої ініціативності, навіть підростаючи. Малюк, чия самостійність припинялась на догоду батьківським бажанням, з великою ймовірністю виростить в невпевненого в собі інфантильного людини. І, можливо, це не проблема для батьків, коли дитині 5-6 років, але не варто забувати, що всі «краще» приходить з дитинства. Одного разу дитина обов’язково виросте і те, яким він буде, залежить від компетентного виховання дорослих.

Правильне формування самостійності

Що ж все-таки повинні робити батьки? Як виробити самостійність у дитини і що для цього потрібно зробити?

Важливо створити дитині комфортні умови розвитку. Дитина повинна відчувати себе вдома спокійно і впевнено. Розуміти, що в цьому будинку у нього є права, особисті речі, власний куточок – відчувати себе повноправною частиною цього будинку і повноправною особистістю цієї сім’ї.

Формуйте у дитини його власну свідомість і мислення, а не намагайтеся нав’язати своє.

Наявність власної точки зору тісно взаємопов’язано з ініціативністю і самостійністю дитини. Зрозуміло, самостійність дій не повинна стати вседозволеністю. Потрібно пояснювати дитині про відповідальність, скоєних ним вчинків.

Чи потрібно хвалити дитину і як робити це правильно?

Залучайте дитину в будь-який можливий трудовий процес, особливо якщо він сам того бажає. Заохочуйте його бажання допомогти по дому і в інших справах. Але не забувайте, що дітям потрібно більше часу, ніж вам на виконання якоїсь справи. Крім цього, він обов’язково зробить щось не так, тому напас терпінням і дайте йому право на помилки, адже саме так ми вчимося.

Включення дитини в повсякденну діяльність дає йому можливість пережити власний особистий досвід, зробити свої помилки. Дитина вчиться мислити самостійно, починає аналізувати те, що відбувається. Коли батьки дають дитині можливість приймати рішення, він відчувають довіру з боку батьків, і він вчиться відповідальності, щоб цю довіру не підвести.

Розвиток дитини